Не мене ти будеш згадувати у своїх фатальних життєвих романах...і наче, омана, буду приходити у вісні...лиш би ти не замерз від своєї холодної зими...байдуже, що за вікнами тепло...
На зло собі, переступлю широким кроком, твої докори, що не така....сама візьму за руку...поглажу зап‘ястя...щоб розмите щастя, знову перейшло через твої пороги порожнього дому, де колись могла бути я....
А знаєш ...я піду запишусь у ангели....позбираю пір‘я розірване..забинтую знак між лопатками, щоб могла, без жодного натяку, приходити в твій дім....а ти мрій, що колись в одній особі, ти зможеш побачити всіх моїх демонів...всіх тих, кого я вже вигнала з потемнівших кутів душі...не спіши називати їх рідними...жоден з них, в долонях не ніс твого спокою, побудованого, на сусідній вулиці, з моїх адресованих сліз...“
Немає коментарів:
Дописати коментар