“....Залишу собі себе дикою...не завойованою...демократичною...вільною, з надписом на душі “зачинено“. Все решта, яке називаю “ніжністю“ подарую на згадку всім тим, кому її бракує ...я напилась цих солодощів до приторної терпкості на піднебінні...
Розкришені слова...затушені обійми...тепер це не для мене, чекати тих, хто не підійде з власного бажання встати поруч...цілована не тими...всім чужа...
У всіх киплять почуття, а у мене фісташковий чайник! У тебе горять емоції....в мене ж тиша і спокій! Тепер з ними п‘ю каву з трьома ложками цукру...малюю ручкою нові списки з тих, кому потрібне моє “сьогодні“ ...бо щасливий той, хто не залежний від щастя...і в моєму завтра це буду я...“
Розкришені слова...затушені обійми...тепер це не для мене, чекати тих, хто не підійде з власного бажання встати поруч...цілована не тими...всім чужа...
У всіх киплять почуття, а у мене фісташковий чайник! У тебе горять емоції....в мене ж тиша і спокій! Тепер з ними п‘ю каву з трьома ложками цукру...малюю ручкою нові списки з тих, кому потрібне моє “сьогодні“ ...бо щасливий той, хто не залежний від щастя...і в моєму завтра це буду я...“
Немає коментарів:
Дописати коментар