Мало хто розділяє слова “кохати“ і “любити“....а для мене це зовсім різні два всесвіти!!!
Я “кохаю“ молекулами...літерами...думками...мріями...надіями...холодними руками! Я “кохаю“ твої слова...запах шкіри...погляд ...звички...і навіть те, що ти не поруч! Я “кохаю“ пам'ять про тебе...спільні ідеї ...спільну віру у завтрашній день...один в одного, зрештою...
“ Кохають “ чимось примарливим, що звуть душею....коли “рідний“ не просто написане слово, а те, без чого час зупиняється..коли дихати хочеться одним повітрям і бажано поруч...коли здатний на зраду будь з яких принципів...лиш би ти був щасливий...от тоді “кохають“! Коли порожнечу відчуваєш на дотик, бо твій погляд не напроти ...коли ребра стають колючими, і при кожному подиху ріжуть легені...коли день і ніч змішуються у щось потворне, де не хочеться існувати коли тебе нема...от тоді слово “кохаю“ , гостро не схоже на “любити “... коли ти на іншому кінці спільного міста...
“Кохати“... помираючи від звичайного слова, де тебе більше, ніж можеш собі уявити...але бути такою щасливою від звичайного почуття...від небажання бути чиєюсь крім тебе...елементарно, від усвідомлення, що ти існуєш...в мене в середині, зігріваючи, подумки, спільними спогадами, де кожна хвилина життя заповнювалась нашими звуками голосу...зізнаннями...довірою рукам, які простягали на зустріч...“
Немає коментарів:
Дописати коментар