«…В кожного з нас є ОСОБЛИВІ ЛЮДИ! Люди, яких нам завжди тепло тримати всередині… Ці люди, зовсім непомітно, стають вагомою частиною нашого існування….і іноді, з самого ранку, коли ще всесвіт гамірно не втручається у твої стіни, ти прокидаєшся з думками про цих людей….пошепки бажаючи «гарного дня»… Цих людей, особливих, ти бережеш під ребрами! Щоб образи і злість не дряпала саме їх….таких людей пробачаєш за кожен поріз…кожну тріщину…бо саме ти оселив в середині їх «особливими»…..а таких не викреслюють, як інших випадкових…. В кожного з нас є «особливі»….люди, з якими і холодна кава на піднебінні з насолодою…бо він навпроти….коли Віриш, що у нього все буде добре….коли є про що помовчати…коли знаєш, що він, все таки, є….. Такі….саме такі….залишаються назавжди «рідними», попри відстані у часі…попри власні переконання….саме такі завжди існуватимуть….ті, що надихають…ті, заради яких далі йдеш….ті «особливі», яким все забуваєш…бо коли зовсім «не байдуже», от тоді відчуваєш себе по справжньому цілісним… »
«…Не бійся бути собою! Не бійся говорити навпроти усе те, що наповнює твої легені смутком…так і взірвешся повітряною кулькою, а ніхто і не знатиме, скільки ніжності у тебе під шкірою… Не бійся дивитися в очі! Там душі цілується! Знаєш, навіть в хвилини мовчання, поглядом можливо сказати все…і навіть, трішечки більше…. Не бійся торкатись! Відкинь по далі усі внутрішні заборони через ліве плече! Не сковуй себе даремними «а може?»…..може вже і не бути! Даруй себе, і отримуй в дарунок інших…. Не тремти своїми клітинами від страху зробити помилку! Все життя складається з пазлів певних кроків! І не існує помилок….існує вибір. І сьогодні він залежить тільки від тебе! Відчини вікно…подивись….може саме там ти знайдеш відповіді на усі свої «а треба?»…. І не бійся впускати у двері зовсім чужих! Колись, і самі рідні були випадковими…пам’ятаєш? Ніколи не знаєш, хто з тобою дійде до кінця, а хто зрадить…але ні разу не тримаючи за зап’ястя, ти ніколи не взнаєш «а може, це був зовсім не випадковий?» Прокидайся зі своїм настроєм….без насилу нафарбованих яскравих посмішок! Бо навіть сумуючи, ти такий все рівно комусь потрібен…просто тому, що для когось ти вже давно не чужий….. Не бійся бути собою!...»
“...Я ніколи не любила губити себе у кілограмах не сказаного...топити себе у порожнечах....тримати за руку тих, кому це не потрібно....і я ненавиджу катувати себе байдужістю до усього, чого тягнеться моя душа перед сном і кожного ранку! І в 28 могла б сміло ходити з табличкою “розумничка“, вміючи майстерно викреслювати все, що ледь тримається кольоровою уявою! Відпускати тих, кому в інший бік...на іншу вулицю..! Тримати рівно хребет, без жодного вигину, маскуючи уміло свої тріщини....Могла би з гордістю написати поему на тему “як почати з початку“...і кричати з кожного балкону “ось дивіться! Я ж змогла! І, значить, люди міняються....лікуються...забуваються...“... могла б....якби не писала правдою про інше.... Всі кажуть “з досвідом“... рахують людей “граблями“...а в мені надто багато Віри у кожного на моїх перехрестях! І, іноді, таке враження, що я зі сталі! Бо тілесною давно б розчинилась...читала б Стендаля, і рахувала б кожного, як пройдений етап.... Чекаю....в очікуванні, коли ж закінчиться усе хороше, яке без жодної жадібності дарую у кишені тим, кого пускаю в своє життя??? Можливо, якщо буду з каліграфічною чіткістю відповідати усім чуткам про моє я, і мені буде легше....наприклад, виклеслювати тих, кого раптом для себе “рідними“ охристила....мабуть так легше жити...можливо саме так, люди стають ціліснішими...не роздираючи себе по шматкам в інші душі....“
“Немає нічого ситнішого для натхнення, як ВІРА у тебе тих, хто поруч стоїть!!! І я вже навчилась розчаруванням присвячувати лише один вечір.....а далі? Далі тільки вперед, з новою завчиною фразою “ніхто, крім тебе самої “ Втрачаючи людей, головне не втратити себе, серед усієї зневіри!!! Вкрай важливо вберегти в собі сили і цілі, які клеймом запали в душу....Здається, мені це вдалося ) І якби гірко я не сиділа у когось в середині, на присмак я завжди залишусь солодка....якщо і мене солодощами цілують ) Ну що ж...попереду безліч роботи...реанімовані мрії не даватимуть спокою, якщо я відвернуся від них! Не гаючи часу на пусті полеміки, завжди усе потрібно починати сьогодні...допоки є люди, що в тебе ВІРЯТЬ, годуючи моє натхнення)...“
«…А можна, я залишуся справжньою? Без десятків масок у кишенях, від яких током по пальцях б’ється….від яких сум по кожній клітині мурахами бігатиме….від яких я не я, поруч з тобою…. Я завжди буду трішки нахабнішою…час від часу, з матами в лексиконі…не навиджу фільтрувати те, що відчуваю, щоб комусь, раптом, не сподобатись…..я хочу подобатись собі! Я залишу право на похибку, не бути ідеалом в чотирьох стінах! Зрештою, навколо безліч прикрашених ляльок, в яких на кожен твій «райдер» є заготовлені листи, з того, що саме ти полюбляєш в жінках….я ж не копія…я така, з якою завжди буде солодко пити пиво, і гірко розмовляти про мої думки…. Залиш мені мій комфорт, не відповідати жодному з пунктів твого бачення. І хотілось би мати значення, такою яка є, не шукаючи навмисно в собі, хоч щось, що тебе не штовхало б в іншу сторону…..АЛЕ… Я залишу собі себе…без жодних поправок з мережева…солодких розповідів про те, як обожнюю підбори і манерне ставлення, аля «відчиняти двері»….я простіша за всі ці байки, якими вчать з дитинства, що жінка має бути хитріша….Я ж без хитрощів хочу тримати за руку, і шкірою відчувати, що прозорість понад усе…. ціниться в моїх 45 кілограм відвертості…»
