В мене серпень на вулиці! На кухні спека о другій ночі, від власних думок…і я вже звикла відганяти пальцями по клавіатурі свій сон, коли поруч сидить муза! Навколо сигаретний дим…але пахне корицею…саме її домішую, останнім часом, у свої дні. Гостро відчуваю потребу змінити звички…мабуть, шкірою не можу дочекатись моменту, як наближатиметься моя кохана осінь!...Готуюсь….
І стільки хочеться сказати саме тобі у вуха…заповнити твій простір кумедними історіями…своїми думками…гіркими розповідями про те, як я жила без тебе…на іншому кінці міста…паралельно, але завжди на відстані якихось обставин! Але знаєш…мабуть поруч я більше мовчатиму, вбираючи у себе твій запах і твою мудрість, слухаючи, слухаючи, слухаючи про те, як тобі мене бракувало….у мому погляді ти завжди читатимеш взаємність…обіцяю!
На вулиці серпень…в голові вже жовтень…між ребрами дощить осін’ю…але я по справжньому кайфую від такої зливи! Заповнююсь мріями, щоб місця не вистарчало на сум…впускаю у свій всесвіт нових людей, щоб «випадковими» не клеймити кожного, якого торкаюся словами….а раптом серед тисячі чужих поглядів, я зловлю за руку твій?...Так не хочеться думати про те, що можу пропустити повз щось над важливе…щось, що буде мати глобальне значення кожного мого ранку…наприклад, тебе…
Дивись перехожим у очі! Зовсім скоро, серед них, буду і я…ти зрозумієш….»
Немає коментарів:
Дописати коментар