Я не проти мовчання...

“...Я не проти мовчання...від нього у мене надхнення і подряпаний всесвіт...втім, і не надто важливо! Я люблю прокидатись НЕ собою...прокидатись крихкою...абсолютно спокійною...від страху не лізу на стіни...не стрибаю з четвертого поверху свого трагізму....
Ти ~ моя НЕ логічність....частина моїх сподівань! Я писатиму прози...побудую романи, доки ти триматимеш біля серця своє “зачекай“, де я над кожною буквою тремтітиму мурахами затамувавши подих...вириваюсь в соте із виру застиглих емоцій...мабуть не та...що малювалась тобі роками...
І лишити б позаду ті кляті кордони...у кишенях стискаючи список зі слів...Божеволіють, сонце, не від дистанцій....божеволіють завжди за крок до змін...ми ж вже опинились на пів дороги...“