Ти за звичкою робота, ще з заплющеними очима, пробираєшся на кухню, в пошуках тепла...там тебе зустрічає самотній чайник і спокуслива кава, яка сьогодні, на диво, без запаху..
Іноді, щоб вийти зі своїх чотирьох стін, потрібно неабияка сила...набратись мужності,щоб повернути ключ...шукаєш причини залишитись....але...жодної геніальної думки, як на зло...
Навушники...іноді і вони рятують...плетеш за собою опущені крила...силоміць заштовхуєш їх в маршрутне таксі, де безліч тих, кому байдуже, якого кольору твій настрій....
День як завжди...просто живеш, не відкладаючи в пам'яті жодної миті...видно місце бережеш на щось особливе....
Ввечері в скронях пісок...жодних думак...навіть аркуш паперу навпроти залишиться чистим....мабуть, саме так....повільно... віра залишає внутрішній світ, коли все навкруги кольору тиші!...“
Немає коментарів:
Дописати коментар