Дякую навіть за тріщини...

“...Дякую....за те, що вірила! За те, що грілась в підсолодженних обіймах, тримаючи в руках силу малювати мрію....
Дякую...за кожне слово, яке вертало в реальність....за те, що не дав упасти, коли поряд нікого не було втримати за плече...
Дякую....за кожне “небайдужа“ і кожне “потрібна “ ...пишу, бо стираються з пам'яті такі важливі слова, які завжди звучали підкреслинним червоним....
Дякую ....за кожну геніальну ідею! Коли поруч почуваєш себе розумничкою...це надважливо...бути на рівні з тобою...
Дякую...за кожну тріщину в середині...за кожне зломане ребро...коли серце від образ билось шалено...дякую за почуття....і такі потрібно, щоб хоч якось втриматись на ногах....
Боляче? Значить ще жива....але вже не поруч ...“