Такими словами розкидуєшся рідко...щоб самій в середині не силити кого попало...а ти був особливим...для тебе тримала місце...як в маршрутному таксі...щоб тільки ти тримав міцно за руку...збоку...перетинаючи моє життя....
Тебе надто багато у кожній клітині...набагато глибше, ніж мої 45 кілограм...від коріння волосся до п‘ят...повір...в мені ціла безодня, яка прагне твоєї ніжності...хоча ти прав...в пріорітетах не особисте...а жаль...
Очі, тепер, підводжу чорніше...добре, що ти не бачиш....і не відчуваєш моєї порожнечі...вона моя...в жорстоких мазках чорного олівця, заховаю обійми...щоб ти і не знав ....як я ночами сумую за тобою....“
Немає коментарів:
Дописати коментар