Розкажи мені казку...

“... Розкажи мені казку про те, як живуть ті, у кого все по плану...про тих, які з щирими посмішками зустрічають ранок...потім кава...за руки в трамваї...і їм так солодко разом, що аж нудить від такої кількості шоколаду, як би я його не любила...
Розкажи про тих, які ніколи не сваряться! В них слово “кохаю“ через фразу вставляється...обезцінюється...втрачається присмак чогось особливого...потім вони ж звинувачують все у рутинності своїх буднів...не обнімаються...розходяться...і це щастя по твоєму називається?
Розкажи мені казку про тих, хто, начебто, знайшов свою половину? Серйозно...я в таких ще вірю, як в дитинстві....вони як примари...всі про них знають, але не живуть по сусідству! І звідки їм взятись, коли навколо одні егоїсти...сам собі пара...а ті хто поруч, лиш прикраса...і в кого гарніша???
Розкажи мені казку про....або ні...просто помовчи, обнявши...без лишнього фарсу і надуманих метеликів де не треба...я знаю на дотик твої ребра, і цього мені вистарчає, щоб по справжньому бути з тобою, такою без лишньої ролі...не ідеальною...зате твоєю...“