залишатись подумки твоєю..

“... Залишатись подумки твоєю! Щоб ніхто не зазіхав на мій всесвіт, з зачиненими дверима...з барикадами, побудованими з небажання гріти об когось іншого руки...з байдужості до інших почуттів....
Залишатись подумки з тобою! Щоб відчувати силу тримати руками віру! Бо без тебе вона стала важчою на декілька кілограм...наче спеціально, випробовує моє бажання втримати її у себе на вустах...щоб шепотіти тобі...щоб сам не забув...не зневірився...
Залишати звичку писати тобі! Щоб словами не переливати душу...вона без тебе стала меншою...неприступною...майже невидимою...так їй більше личить...щоб не вміщати в собі біль подаровану щедро на прощання тобою....“