Там за вікном, байдужі сірі люди....вдягають на обличчя потворні маски з бруду, що їм не личуть...зате так легше вростати корінням в чужий всесвіт...може й мені придбати? Щоб не просити поглядом співчуття у перехожих...своїх нема...
Від внутрішніх спазмів стискає простір...серйозно! До огиди, брутально палити совість....в неї і так не вірять...і якби хтось навчив мене по іншому ...я б була, неодмінно, зразковою...такою як треба...не розділяла б, як у Стендаля, на червоне і чорне..без плям білого...була б без жодної похибки...а така треба?
Який термін придатності у слова “вічність“? Бо я вічно буду надто ніжною до тих, кому байдуже, якого кольору мій день...бо надто хорошою мене зробила природа, попри всі аномальні відхилиння...надто відповідальна до почуттів, які зародились в середині...такої НЕ ідеальної мене, в якої душа важить менше 21 грама...“
Немає коментарів:
Дописати коментар