Взяти б тебе за руку, щоб ти відчув на дотик мою віру в тебе...щоб торкався кожної мурахи, подарованої тобі...ні одна не прагне існувати без тебе...змусь посміхатися знову...зроби щастя тілесним...щоб я могла жити поряд з твоїм серцем...на відстані витягнутої руки...не забирай...
Я б залишилась...сиділа би поруч, гріючи твої думки...тримаючи надію у своїх кишенях...не треба казати, що її мало в мені....я просто чекатиму, поки вона не померла...від байдужості...від написаних слів...від відсутності твоєї посмішки за моєю спиною...“
Немає коментарів:
Дописати коментар