моя необачність....

“...Напевно, якби не моє минуле...якби не люди, які мене калічили з середини...я була б для тебе іншою! Такою ніжною з вічним почуттям турботи про твої сни...про твій шлунок і твої думки...зрештою, наповнила б тобою весь свій простір, насолоджуючись лиш твоєю присутністю у своїх стінах!...
Знаєш, можливо десь воно так і сталось! Одна необачність, і тебе раптом, надто багато в мому житті....і якби я не старалась себе вберегти, а ти вже запущенний надто глибоко туди, де було зачинено для усіх, хто хотів бути ближчим....
У лимонному місяці думати про неминуче! Тішити себе думками, що ти, раптом, інший...не такий байдужий, як ті, чиї імена вже забуті...і нехай я буду вкотре дурепою...наївною...маленькою...та так приємно знов відчути, як це...просто мріяти про те, що буде завтра поруч з тобою...“