Я по інший бік твого розуміння….ти ж у мене всередині оселишся! На такій велетенській відстані ми ще зможемо співіснувати…і ніколи більше не зізнаватись, що могло би і ближче бути…
Щоб не стати один одному «фатальними», давай спробуємо мовчати…про те, що іноді на самоті запитаннями врізається в наші світи. Я зачинятиму двері перед кожним «якби»…ти ж не пускай у ліжко «ніби»…і все получиться…залишитись майже ніким…
Колись ми підемо, обіцяючи палко на завжди забути. Я залишу на пам"ять собі тебе в сновидіннях…хоч, знаєш, уже краще безсоння…. на моїх підвіконниках, де ще безліч тебе…де ще зможу дозволити насолоду бути слабкою….щоб тільки ти не бачив по іншу вулицю спільних мрій, що вже надто прозорі від нашої байдужості…»
Немає коментарів:
Дописати коментар