Опустіти за одну ніч...

“...Опустіти за одну ніч! Прокинулась порожньою, без жодних запитань...якими кишіла в середині! І якби місяць назад мені хтось сказав, що я назву тебе “чужим“ , я б сміялась від неочікуванності.....бо як може “рідний“ в один момент стати “простим“?... як і всі ті, яким я навіть не дивлюсь вслід ....
Свободу можливо відчути на дотик! Руки стають теплішими...повсюди мій запах...і в спогадах мінімум тебе...і навіть, коли дуже хотілось торкнутись твого плеча...дивно, але вже сьогодні мені не знайомі ці почуття....коли подумки тягнулась до тебе в обійми...
Тілесного тебе вже не існує в мому всесвіті...та я би потайки залишила тебе спогадом, якому буду писати листи...бо знаєш, хтось має бути в мому житті...примарою на папері...мені так ніжніше...відчувати себе легшою на мінус одне кохання, залишаючи для себе тисячі несказаних вчасно слів, обіймаючись з ними перед сном...видихаючи спокій і радість від мовчання....все решта було б марним...тепер я точно знаю...не так вже й боляче прощатись з тим, до кого остаточно спорожніла з середини...“