Про неї....і про її...

"...Вона завжди буде надто відвертою, з тими, хто навпроти чекає від неї затертих шаблонностів, як в старих кіноплівках, де всі тексти сумлінно завченні, тими, кому справжність, щось надто химерно...
Вона завжди буде романтиком з надлишком....з вірою в тих, хто наче, з романів Булгакова, ще спроможній відчувати трішечки глибше стандартного комфорту....
В її всесвіті надто багато лишніх. Життєвих копій, яких при зустрічі охрещує клиймом "наступний"...і в не досвіді справа...їй просто хочеться в людях шукати щось НАДТО хороше, що в собі береже....
В неї в кишенях безліч прихованих зізнань...затертих пальцями теплих слів, які пускають з легкістю на вітер ті, в яких Вона свято вірила! Ідолів викреслює з кожним розчарованим прожитим днем, збільшуючи список потреб....а раптом існують ті, кого вона в мріях на папері носила?
Вона.....Вона завжди навпроти, з цілим оберемком правельних слів, для тих, хто хворіє білью....її ж почуття, завжди приховані під грифом "секретно"....нестерпно, іноді, мовчанням різати свої "до" і "після"...Сидячи в кріслі, Вона обожнює свої вечори, на одинці з віскі, де ніколи не брихатиме собі, про те, що з середини здатне розводити ребра.....і не важливо, боляче їй, чи щасливо....
Вона....Вона назавжди залишиться надто мрійлива....і в мріях своїх, топитиме Віру, у тих, які поруч дають відчувати їй життя...надто проста, щоб приймати її на чай.....надто складна, щоб комусь кохати..."