Не бери мою самотність до уваги…вона мені рідною стала. У тебе ж простору більше…ти не скований по зап’ястях своїми принципами…мої ж, вмикають стабільно серени, коли я роблю крок в ліво….
Дихай на повні груди своєю незалежністю. Таких як я мало. Кожна буде бажати, щоб ти став приречиний саме нею….мені ж прозорої правди вистарчає, і теплого погляду навпроти….
Біжи!!! Взлітай! У тебе крила міцніші. В тебе Віра ще не розпещена…в твому всесвіті ще надто світло, як о 7-мій ранку, коли все найсолодше тільки прокидається….
Ковтай ніжність з кожним дотиком тих, хто з червоним бантом стоїть навпроти….лиш би стати ексклюзивним подарунком….Я ж просто буду знаходитись десь поруч, коли тобі нитиме між ребер від прісності і однотонності.…..
Бережи себе цілого…цілісного…між усього зіпсутого…спотвореного. Закарбуй собі себе в пам’яті відвертим, щоб жодної похибки не давало між ребрами….Залишайся вірним усьому, що навпроти мені говорили твої очі….Я лишатимусь поруч твоїх дотиків, коли тобі , до болі у грудях, захочеться когось обіймати…»
Немає коментарів:
Дописати коментар