Людська порода, тікати від комфорту, коли він до нудоти зводить суглоби…коли через скроні переливається спокій….коли не можеш вже втримати себе на місці….роздвоїтись би в такі хвилини, щоб залишити по собі хоч щось звичне…..раптом знадобиться, коли заблукаю в випадкових руках….
Рахувати мурах до безкінечності від настирливих дотиків, не маючи жодного бажання припинити агонію від того, що «правильні» забороною назвуть….
В судинах, сьогодні, тече розпещеність…зайву сором’язливість ховаю за плечі…щоб тягарем не тягнула за руки в свої звичні кухонні стіни….
Дозволяю собі з надлишком….напитись…надихатись…наговоритись пошепки…
Іноді, кожному з нас вкрай важливо торкатись вустами солодощів, які більшість не вживає після 6-ої вечора…Я не звикла сидіти на життєвих дієтах….краще повніти внутрішньо від насолоди….»
Немає коментарів:
Дописати коментар