субота, 25 жовтня 2014 р.

Лети, пташко, лети...

«… «Лети, пташко, лети!»…
Летіти завжди легше на зустріч….а не «від». В мене навпроти не орієнтир…чергова втрата своїх заборон…Жодної карти….жодного ідеального плану….а зрештою, всі прірви на одне лице….крок в перед….політ….а далі, розбиті кістки і пошматована з середини шкіра….
«Лети, пташко, лети!»…..і байдуже, що крила вже не ті…подряпане пір’я….просто іноді, все ж, виникає бажання летіти «від»… яскраво усвідомлюючи, що це єдине спасіння….
«Лети, пташко, лети!»…обов’язково, з заплющеними очима. Там, по переду, все буде як завжди…..але ти так натхненно кохаєш віру….віру у те, що цього разу ти вцілієш….по максимуму зберігаючи кров у венах, яка іноді…через один такт серця, нагадує, що ти живеш…»

Немає коментарів:

Дописати коментар