Мене любити не до кінця життя….а саме зараз. Натхненно, бережно…обіцяй, торкатись моїх думок своїми поправками…бути опорою для навіжених планів….вони ж на нас двох будуються….
Обіцяй….
Берегти у кишені кожне написане моєю рукою слово про тебе. Кожне зізнання таврувати на свому серці….обіцяй, бути трішечки легшим для моїх ранків….
Обіцяй….
Залишати запах своєї шкіри на моїх, охоловши від минулого, долонях. Я тільки поруч з тобою почуваю себе на декілька градусів теплішою…Ситнішою, від твоїх поцілунків…ціліснішою від твоїх обійм….обіцяй, що вони не втратять силу….
Обіцяй….
Що ти завжди говоритимеш правдою, навіть коли вона обпікатиме мої вилиці гіркотою. В мені надто багато солодощів, щоб витримати на собі тягарі солі….і сіль, іноді, потрібна для рівноваги….
Обіцяй……
Бути легкістю в моїх днях. Протиотрутою від випадкових образ….свіжим повітрям, коли даватимуть збій легені від болю….обіцяй бути собою кожної хвилини поруч….
ОБІЦЯЮ…..
Бути натхненням…мовчати, коли скроні болітимуть розчаруванням…ОБІЦЯЮ, бути легкою…іноді, навіженою….такою, якій би хотілось цілодобово писати на стінах спільне «обіцяю»…без лишнього пафосу….лишніх афоризмів і лестощів….обіцяю, бути справжньою для твоїх днів…»
Немає коментарів:
Дописати коментар