В венах байдужість....

«…В венах байдужість…брутальність…літри випитого і гіркий нікотин. Іноді, зранку, не впізнаю своїх рис. Так буває…на деякий час, хочеш себе замінити на тих, кому завжди начхати, чи по ліву сторону йому буде боляче…порожньо….
Взаємністю виходить не тільки кохати! Взаємно можна мовчати…взаємно хворіти, але й взаємно, вдягати клоновані маски…щоб і близько нічого не вказувало на розтрощенні кістки під тугою шкірою з сарказму і матів…
Коли за руку тримають ті, хто з легкістю штовхає тебе плечем, при наймізернішому бажанні….неодмінно хочеться ковтати, всіма мурахами, це вміння…замінюючи вправно почуття, на щось огидне, чого швиденько намагаєшся позбутись…
Як себе реабілітувати? Знайти майстерного вчителя….в кожного з нас він з клеймом минулого. В кожного з нас є така людина, яка пішла, не озирнувшись, чи ти залишилась по заду живою. Декілька схожих кроків….і табличка «стерво» стає природнім аксесуаром…
Обережніше, коли залишаєте когось за своєю спиною. При наступному бажанні, Ви можете їх не впізнати…»