Коли ти, нарешті, опиняєшся за зачиненими дверима своєї квартири, яка пропахла корицею від ранкової кави та самотністю від недописаних віршів, раптом час зупиняється, і стіни вдихають твоє мовчання.
Такі вечори не залишають тобі право на вибір. Поруч жодних обійм, лише довжелезний плей-лист зі спогадів та натхнення! Ти годинами шукатимеш якийсь гострий новий звук, від якого в середині щось почне вібрувати…Ще одні втрати не записаних вчасно думок, і знову порожньо в нотатках…
І ти насильно згадуватимеш, що таке почуття! Коли в умивальнику вже дві брудні чашки. Як це, коли ти чекатимеш дзвінок і писатимеш між клієнтами СМСки…І, наче в паспорті, вже давно не закоханий підліток, а з собою у сумці список критеріїв…Як це? Почувати себе серед усіх своїх проз для когось єдиною…
Коли ти носиш в собі кілограми ніжності, а всі навколишні огортаються в колючі светри, так хочеться з ними ділитись своїми ночами, в яких панують зовсім інші закони з мовчазними стінами…І зовсім байдуже, якого кольору його буденності…так, іноді прагнеш побачити вже дві чашки в умивальнику…»
Немає коментарів:
Дописати коментар