Байдуже, все що навколо, і пошарпані минулим стіни! В ньому стільки майбутнього в одному жовто – зеленому погляді, що і будильники в насолоду! Зі всіх зусиль, не шукаю іншої дороги, що би втікти у свої ночі…
Я так хочу! Вперше! Майже пошепки! Без гучних салютів…без надмірної почесті. Буденно – просто прийти до дому, де все знайоме до оскаженілих табунів по шкірі. Бачити навпроти щось рідне, і зі всією денною втомою, тягнути до нього руки….Я саме так хочу…
За зачиненими дверима будувати лабіринти, і знаходити один одного знову і знову. Знайомитись заново при перших теплих «привіт», і тремтіти в очікуванні при кожному «на добраніч». Мовчки говорити про те, що болить, і Вірити, що це востаннє! Розбивати спільно стіни перешкод…будувати між образами переправи…ділити ранкову каву...обирати один і той самий вечірній фільм…Ось де б мені було комфортно…
Вже майже обожнюю ранки…нестерпним стає нікотиновий дим! Ось, що значить «бути в комфорті», коли ти ділиш на два, а не на один… Коли прокидаєшся о восьмій, бо там буде Він!....Коли вже рідний і на дотик свій…той, кого так визирала через нічні підвіконня…описувала в кілограмах віршів! Ось, що значить «Бути в комфорті» - коли вас двоє! Коли, він у тебе один! »
Немає коментарів:
Дописати коментар