В неї ранок пахне сирістю. Книжки припадають пилом! Вона так чекала щирості…рятувалась алкоголем. В неї кіт, і декілька подружок. За вікном завжди катаклізми. Не навидить коли сонячно…кохає, коли темрява. В її щоденниках вже нема місця! Сотні «Прощавай»…і ще більше «Пробачаю». В неї ребра поламані зрадами, руки порізані обіймами! Вона б цілувала СМСки, якщо б вони були реальними. Вона б ходила босоніж, літала б між гратами…В неї все ще дві чашки…В неї видалені з пам*яті запитання. Їй би тільки годину з п*янкого минулого…Їй би тільки його…такого не свого…Їй би брехню, а Вона би слухала! Їй би кнопку «Деліт» на усьому дарованому, коли Він був поруч її ночей….
В нього весна цілодобово! Він викреслює почуття з жорстокістю. В нього собака і жодних заборон. Він імен не запам*ятовує. Вчить солодкі слова, читає «Казанову». В нього порожня квартира з чашкою однією. Щоденників не веде, щоб не було соромно від кількості травмованих від його обійм! Він майже святий. Бісиків в погляді виховує. Йому не до лишніх «під руку» і «поцілунків на самоті». В нього все сплановано…розфарбовано…пораховано на усіх. Він не знає, що завтра…лиш би не один! Йому саме так щасливо…
Вона молиться, Вірить, чекає…В нього чергова і холодний чайник! Вона на підвіконнях пальцями їх двох малює….Він блондинку обирає. Вона себе майже живою почуває…Він ніколи не знав, що таке кохання! Вона наповнена своїми крихкими…Він порожнечею обростає!
Вона живе…а Він помирає…»
Немає коментарів:
Дописати коментар