Мабуть, в добі, все ж, з’явилось декілька додаткових, по за планових, годин, в яких ніщо крім тебе не мало би значення для моїх обійм! Неодмінно вимкнутий телефон і затулені темні штори, щоб без лишніх зайвих поглядів в наші світи…
Якби у мене був ти….
Мабуть, все навколишнє набуло б зовсім не природнього мені значення! Надто розмите б все стало…надто яскраво. А доцільно вживати «Надто», коли поруч є хтось, якого завше не вистарчає? Це ж так буває? «Справжнім» ніколи не насититись десь після завтра….
Якби у мене був ти…
Прийшлось би любити ще одну чашку. Ділити ранки на до і після. Займати чергу у ванну…робити подвійну каву! І усього б цього буденного, мені б було мало! Якби у мене був ти, мені б завше чогось бракувало…наприклад, твого зап’ястя …
Якби у мене був ти….
Я б дописала книжку! Читала би більше. Навчилась не злитись на навколишній всесвіт. Я б годинами тобі щось варила. Я б ніколи не сварила за запізнення на зустріч. Я б, мабуть, все розуміла, бо тобі в порівнянні, завжди буде складніше… Дісталась вже не солодка без присмаку ніжності на вустах….
Якби у мене був ти…
А знаєш, ти ще зачекай! Не роби перших кроків. Не читай мій погляд. Не грюкай ногою у мої зачинені двері. Я тільки - тільки почала писати про тебе мрії….Я тільки - тільки починаю вчитись жити для тебе…Я ще зовсім маленька у прагненні тебе відчути на дотик…Я тільки – тільки навчилась казати в голос …«Якби у мене був ти»….»
Немає коментарів:
Дописати коментар