Ні, серйозно! От саме цей момент, коли вона розводить ребра, і дихати стає на декілька кілограм кисню важче…..?
Ви відчували колись слова в горлянці? Коли кожна літера чіпляється за щось живе, і ти не в силах вимовити те, чим саме в даний момент тебе руйнує з середини…?
А бувало, що сидячи навпроти, отримуючи щосекунди ляпаси по свідомості і вірі, Вам хотілось одним рухом зупинити час?...хоч на мить…щоб перехопити подих, і з притаманною завченою мужністю, дивитись далі в очі…?
Бувають моменти, коли ти під п’ятим ребром чітко відчуваєш, як помирає надія….Сьогодні я просто вирішила бути наглядачем цієї катівні…страти зрештою! Можливо, і моя вина, що не змогла пояснити, як обросла двома сказаними словами….і далі вже нічого не чула……абстрагуватись входить у звичку, як би цьому не пручалась уся свідомість…»
Немає коментарів:
Дописати коментар