Коли ти стоїш навпроти своєї цілі….і здається, що от от вона опиниться на кінчиках твоїх пальців…..от саме в цей момент, з ліва від тебе має виникнути якесь чудернацьке торнадо, якому абсолютно все рівно, як ти дорожиш усім цим…..нещадних пару рухів (пару слів)…і все….нічого нема…порожньо! А ти стоїш…в голові бардак….і стараєшся повірити у те, що все скінчено!
В такі моменти найважче, це повірити у банальний вислів «все що не робиться, все на краще»….Який там вислів? Що за літери? Цілі нема! Зруйновано!!!...і все втрачає свою тілесність…навколо все прозоріє…втрачається орієнтир!
Кажуть, життя діляться на періоди ДО і ПІСЛЯ! Головне, не зупинятись десь по середині!...не втратити навики будувати цілі…не погубити бажання мріяти далі!...
Маю надію, що читаючи цей текс через тиждень, моя свідомість вже впустить в голову «все на краще»….поки ж, постою в середині, з величезним здивуванням між ребрами, і гострим запитанням ЯК ТЕПЕР ДАЛІ?...»
Немає коментарів:
Дописати коментар