«...Для небайдужої мому всесвіту людині.....
Не бійся записувати вимираючі почуття у червону книгу!
Знаєш, коли тобі «хвостик» за 25, більшість це досвідом називають. В тобі мудрість вирощувалась з кожним невдалим іменем в твоїх днях...в тобі любові між ребрами, на всю планету Земля...тебе, часом, так багато з оберемками хорошого, що я іноді дивуюсь, як моє все чорне так палко тебе обожнює...мабуть через те, що ти якась чудернацька щирість в моїй постійній осені....
Кажуть, всесвіт так побудований, що самі справжні рідко знаходять рідних...для рівноваги, мабуть. В тобі ж стільки світла, що до тебе липнуть ті, в кого порожньо в середині...гріються всім тим, що ти так щиро роздаєш, зав»язуючи бантики на згадку.
Мені самій іноді хочеться ввімкнути твоє життя на перемотку...викреслити чорним пунктиром людей, від яких тобі гірко...АЛЕ, це досвід, Малишка. Рано чи пізно всі стоятимуть на роздоріжжі....і я знаю....ти підеш в невідомому напрямку, залишаючи по заду тих, хто ніколи не був вартий жодного твого ранку...
Повір! В тебе хребет вже давно сталевий...Тобі зовсім зайві підтримки тих, хто брехнею розфарбовує твої дні! Вони і так КОЛЬОРОВІ від тебе....Пам»ятаєш? Навколо весь всесвіт, а не одна людина. Я нестримно бажаю, щоб швидше ти дійшла до того роздоріжжя, в якому поверниш у невідоме....і підеш вписувати у червону книгу вимираючі почуття...
Обожнюю тебе, Малишка))))....»
Не бійся записувати вимираючі почуття у червону книгу!
Знаєш, коли тобі «хвостик» за 25, більшість це досвідом називають. В тобі мудрість вирощувалась з кожним невдалим іменем в твоїх днях...в тобі любові між ребрами, на всю планету Земля...тебе, часом, так багато з оберемками хорошого, що я іноді дивуюсь, як моє все чорне так палко тебе обожнює...мабуть через те, що ти якась чудернацька щирість в моїй постійній осені....
Кажуть, всесвіт так побудований, що самі справжні рідко знаходять рідних...для рівноваги, мабуть. В тобі ж стільки світла, що до тебе липнуть ті, в кого порожньо в середині...гріються всім тим, що ти так щиро роздаєш, зав»язуючи бантики на згадку.
Мені самій іноді хочеться ввімкнути твоє життя на перемотку...викреслити чорним пунктиром людей, від яких тобі гірко...АЛЕ, це досвід, Малишка. Рано чи пізно всі стоятимуть на роздоріжжі....і я знаю....ти підеш в невідомому напрямку, залишаючи по заду тих, хто ніколи не був вартий жодного твого ранку...
Повір! В тебе хребет вже давно сталевий...Тобі зовсім зайві підтримки тих, хто брехнею розфарбовує твої дні! Вони і так КОЛЬОРОВІ від тебе....Пам»ятаєш? Навколо весь всесвіт, а не одна людина. Я нестримно бажаю, щоб швидше ти дійшла до того роздоріжжя, в якому поверниш у невідоме....і підеш вписувати у червону книгу вимираючі почуття...
Обожнюю тебе, Малишка))))....»
Я зігрівся від Твого запису! Надзвичайно!
ВідповістиВидалити