«...В її днях надто гамірно від дзвінкого сміху...за зачиненими дверима, тиша ріже повітря навпіл, на те, що їй подобається, і жахливе слово «треба», яке її щоранку годує кошмарами...
Обожнює в людях щирість....хоча, на деяких примусово вдягала би маски. Не завжди їй до вподоби казки, якими заповнюють її простір....іноді, бажає їсти брехню ложкою, аніж випльовувати правду через ліве плече....
Гріє руки гарячим чаєм....не почуттями...хоча, в пріорітетах, завжди була гірка кава. В навушниках ритмічна музика, яка приглушає її думки...хоча з середини серинадами руйнує свої світи....живе, немов «близнюки», хоча народилася «раком»...не типова для цього знаку....вона завжди так відчувала...
На її папері завжди буде безліч тих, кого Вона надто близько пустила. Саме так в її світі хоч щось закарбовується щирістю...через своє «написане» з собою ділиться крихтами справжнього...між літер малює себе цілісну. Їй вкрай важливо торкатись реальності, хочаб кінчиками пальців....іноді, саме так, почуває себе заповненою, мов келих з улюбленим віскі....»
Обожнює в людях щирість....хоча, на деяких примусово вдягала би маски. Не завжди їй до вподоби казки, якими заповнюють її простір....іноді, бажає їсти брехню ложкою, аніж випльовувати правду через ліве плече....
Гріє руки гарячим чаєм....не почуттями...хоча, в пріорітетах, завжди була гірка кава. В навушниках ритмічна музика, яка приглушає її думки...хоча з середини серинадами руйнує свої світи....живе, немов «близнюки», хоча народилася «раком»...не типова для цього знаку....вона завжди так відчувала...
На її папері завжди буде безліч тих, кого Вона надто близько пустила. Саме так в її світі хоч щось закарбовується щирістю...через своє «написане» з собою ділиться крихтами справжнього...між літер малює себе цілісну. Їй вкрай важливо торкатись реальності, хочаб кінчиками пальців....іноді, саме так, почуває себе заповненою, мов келих з улюбленим віскі....»
Немає коментарів:
Дописати коментар