Чуєш, НІКОЛИ не ховай свій погляд під бруківку! Звичайно, з зігнутою спиною ходити легше. Так тебе не помічають навіть ті, які палко шукають дотиками рідне...Тобі ж комфортно ховати за коміром свій біль, який останнім часом вже тоннами виміряється...
Ти звикла щоранку повторювати собі, що ти невдаха...що сил немає перегортати календарні дні...що ти житимеш, колись післязавтра...лиш би не сьогодні! Лиш би поруч жодного, хто б випрямляв твій хребет...лиш би тишею годувати свої ранки, куди ти щільно зачиняєш двері для випадкових....
Обійми себе усіма словами, якими ти інших лікуєш. Стирай безжально посмішку «демакіяжем»....несправжність спотворює твою реальність. Людям властиво вростати корінням в маски, які вони для інших з почуттів виготовляють. Тобі ж навіть сум до лиця....
Ніколи! Чуєш, ніколи не забувай, ким ти себе ростила. І байдуже, що іншим хороший настрій подавай на сніданок....знайдуться ті, які за вечерею з тобою мовчатимуть...»
Немає коментарів:
Дописати коментар