В палітрах лиш чорне і біле...серед контактів ті, кого обожнюю, і ті, кого б викреслити назавжди. Нажаль, це не завжди залежить від одного бажання, навіть якщо воно рве з середини судини...Вчусь жити поруч тих, яких іноді хочеться розмалювати....
Залишатись розумнечкою? Тримати себе в кайданах хороших манер....і тільки по ночам, коли нікого поруч, будувати повітряні дороги до усього, що інші «заборонами» назвуть.
До біса усі судження...Мені насолоду викликає сигаретний дим. Набагато приємніше його ковтати на підвіконииках, ніж тримати за руку тих, які навколо грати будують....
Я б більшість знайомств забувала би ковтками віскі...розбавляла б кубиками льоду монологи почутих зізнань. І це не злість.....це елементарне почуття, якого бояться більшість, коли хочеш летіти, а соціум крила гне....
Нарешті, Вільна. Від власних списків заборон. Мені би краще в прірву з насолоди...ніж в натовпі засмучених людей, в яких кайдани тонною вимірюється...в яких по сто причин, чому вони не роблять крок в перед....
Взлетіла....не чекайте дома....мій дім, тепер, за кожним поворотом...на кожній вулиці, де я на дотик пробую, що таке брехня...і те, наскільки солодко, коли нема на шиї повідка...»
Немає коментарів:
Дописати коментар