Він ніколи не був святим...

«…Він ніколи не був святим. До нього завжди липли найдешевші…а він з радістю приймав у свої світи кожну, яка в нього вірила…для кількості, мабуть…щоб годувати ними самовпевненість…
В ньому чорного більше, ніж в квадраті Малевича. Торкаючись ніжності, він ніколи не розумів, що його рятують! Шматує все нещадно різкістю…перетворює чужі душі у щось огидне і спотворене…залишає по собі руїни з надії і почуттів…
Хворий в свідомості…скований власними страхами когось допустити на відстань ближче витягнутої руки. Він вбиває все на своїх роздоріжжях, страждаючи за зачиненими дверима від «непотрібності». І тільки коли він на самоті, виє вовком в порожню стелю від бажання зустріти тих, хто наважиться його зробити легшим…»