"...В моєму хаотичному світі, де всі стіни розмальовані минулим, стає, на диво БІЛО! Так дивно, стояти навпроти, і пильно роздивлятись, як тануть спогади.....мабуть вже не потрібні!
Я вперше тримаю долонями прозорість! Ніяких запитань....не сверлять скроні відповіді! Є тільки я...ті, яких впустила по запрошенню...і безліч метеликів по ліву сторону.....
Мій ранок тепер кольоровий! Стеля навпроти - яскрава палітра, якої хочеться торкатись кутиками вуст, коли посміхаєшся, бо тобі і без ковдри тепло....
Мені все складніше стає підбирати слова для текстів.....бо коли руки теплі...коли поруч ті, що здатні темряву розфарбувати власним голосом....коли лоскотно на піднебінні, від усього, що хочеться говорити пошепки......Мабуть в такі моменти, хочеш сховати усе це, подалі від чужих очей....Воно тільки моє, все те, від чого скроні болять насолодою посміхаючись..."
Я вперше тримаю долонями прозорість! Ніяких запитань....не сверлять скроні відповіді! Є тільки я...ті, яких впустила по запрошенню...і безліч метеликів по ліву сторону.....
Мій ранок тепер кольоровий! Стеля навпроти - яскрава палітра, якої хочеться торкатись кутиками вуст, коли посміхаєшся, бо тобі і без ковдри тепло....
Мені все складніше стає підбирати слова для текстів.....бо коли руки теплі...коли поруч ті, що здатні темряву розфарбувати власним голосом....коли лоскотно на піднебінні, від усього, що хочеться говорити пошепки......Мабуть в такі моменти, хочеш сховати усе це, подалі від чужих очей....Воно тільки моє, все те, від чого скроні болять насолодою посміхаючись..."
Немає коментарів:
Дописати коментар