понеділок, 27 жовтня 2014 р.

Гемотоми на папері...

«….Залишаю на папері гематомами почуття!
В мені надто багато світлого крізь пори….нема куди байдужість оселити. Жодного вільного місця…все тобою забито…як в переповненому маршрутному таксі…і навіть, якщо хтось чужий захоче поряд сісти, усюди твоє клеймо «я ЩЕ не відпустив»….
В моїх днях надто багато примар. Всі обличчя розмиті внутрішніми заборонами….я не тобі НЕ зраджую….я НЕ зраджую тому, що в середині живе. Роздерти б пальцями, як по мольберту маслом…з легкістю дихати б хімією…лиш би не тобою…
Про що мовчать спорожнілі чашки на кухні? В них пам"яті більше, ніж в прочитаних мною книжках...ніж в допитих до дна з віскі чарках...в них всі не видерті мною твої слова.Ти ж надто стриманий, щоб колись зізнатись, що я була тобі потрібна....
Зім"яте ліжко моїми словами...навпроти, чомусь, завжди стеля. Я сьогодні ввійшла в роль справжньої поетеси, яка нічого не приховує по кишеням....в якої кожна цитата тягарем осідає на плечі, залишаючись вірною усім "обіцяю"...»

Немає коментарів:

Дописати коментар