понеділок, 27 жовтня 2014 р.

Мовчанням вимірюю спокій...

"....Мовчанням вимірюю спокій.
Що це? Коли навпроти вже нічого сказати? Коли шукаєш в свідомості всі кольорові картини, що малювались по ночам....перші зустрічі....перші слова....все ретельно було продумано! А у відповідь на запит в середину, порожньо....
Якою фарбою люди малюють спустошення? Біль, чомусь, завжди іде по Англійськи, не питаючи дозволу....а раптом вона ще потрібна? Щоб відчувати хоч краплину живого, що б"ється об стінки тугого панцирю з незалежності.....
Я почуваю себе в такі хвилини "божевільною". Це наче хтось забрав в тебе можливість говорити....наче зшили вуста тугими нитками з байдужості......
Дуже дивно, почувати себе вільною, коли ще вчора добровільно віддалась би рабинею...І коли стає надто легко дихати, мимоволі шукаєш кайдани, до яких звикла.....
Може варто звикати до свіжого повітря???..."

Немає коментарів:

Дописати коментар