«… Ти так жадала волі, що і не помітила, як зі всім зайвим вирвала з середини і все живе!
Під шкірою суцільна безодня, а в житті жодного імені, яке хотілось би тримати за літери. Ти колись саме так вирішила….тепер прокидаєшся порожнечею, і поглинаєш все, що наближається до тебе ніжністю…
Тобі б більше мужності тепер довіритись. Навчилась самостійно ходити і приймати рішення! Майже ніколи не скиглиш – вправні вчителі! Їх і закарбувала в своїх принципах. Майже відмінниця на уроках байдужості….лиш іноді шкодуєш тих, хто вирішив з тобою ділитись своїм теплом! Дарма! Закохана в люті морози….
Тепер почуття тягарями стали? Душі навпроти тобі «андерграунт». Назавжди забула, як робити крок назад. Вже й не чекаєш, що там по переду! Вперта, манерна з гіркотою на вустах!!!!
Дурненька! В твоїх сумних очах завжди помітно, якою цукровою ватою ти танеш по вечорах, за зачиненими дверима!
І, наче, вільний птах. Поламані крила. І ти назавжди залишишся на своїх дахах, не зрозумілого іншим, сьомого неба. І стеля навпроти – твій вічний слухач. Закохана в дощ, який тебе розуміє…
Ти так для себе створила…»
Немає коментарів:
Дописати коментар