вівторок, 23 грудня 2014 р.

Тебе так мало для мене....



«…Тебе так мало!
Господи, як тебе мало, серед усіх моїх підвіконниках, де при кожному затишші на вікнах малюється паміт»ю твій силует!

Я так прагнула берегти тебе в середині до кожного твого сумного «Привіт». Гріти невідомими тобі афоризмами, і ледь – ледь тримати за пальці, щоб струмом передавати «рідність»! Ти ж звик навпроти бачити мене на скрізь…..а сьогодні, я у зручному пуховику по кишенях ховаю руки…

Я так хотіла дочекатись твоїх справжніх останніх обійм! Хотіла закарбувати той день в календарі, де ти б нарешті вимовив «- Все! Я твій! Я так вирішив»….Сьогодні ж чекаю від інших листів, і нікого не привласнюю! Мені мене, іноді, надто багато серед своїх стін, щоб ще когось селити схожого…

Я так мріяла виконати обіцянку «до кінця днів!» Самій цікаво, як це? Кохати одного, цінуючи його життя, що поруч, корінням вплітається в мої стелі! І я завжди боялась дожити до цих хвилин, коли б зрозуміла, що відпустила….Ти хоч там не пропадеш?

Мене завжди було дуже багато для тебе! Тебе ж надто мало для мене тепер! Нажаль, чи на щастя, на моїх підвіконниках зірвані грати! Господи, як тебе мало залишилось для моїх мрій….!»

Немає коментарів:

Дописати коментар