Він про неї...Вона про нього...

«….Він про неї…Вона про Нього….

Ти була тією, про яку тільки пошепки, щоб не врочити. Безліч навколо імен, та Твоє врізалось в самі ребра, коли ти мені дзвонила. Ти під грифом «особлива» оселилась в середині….до тебе жодної рідної настільки, яка б так боліла. До тебе всі, наче, тренажери, на яких вчився тебе любити….ТИ!
Ти з тих, яка завжди по ліве плече, тому що бажання бути зі мною, таким гидким від власних принципів, змушувало тебе забувати свої….
Ти з тих, про яких все життя, хто б не прокидався поруч….
Ти та, яку сміло «янголом» охрестив, бо ні на кого не схожа…
Ти опора…Віра в власні сили…Ти та, що терпіла побої словами моїми….Вони боліли найглибше! В тобі вистарчало любові витерпіти і це…Ти моє натхнення….Ти була тією, яку я відпустив. Мабуть людство саме такі вчинки називає «помилками»…
……………………………………………………………………………………………………………………..
Ти був саме тим, для якого берегла свої найсолодші слова.
До тебе була суцільна біль і на вітер розвіяні зізнання. До тебе декілька імен, яким віддавалась внутрішньо, а потім помирала….
Ти був тим, в якого свято Вірила. Зовсім іншим…новим…саме таким, якого собі уявляла, щоб стояти поруч з плечем….
Ти був тим, біля якого крила ставали пухнастішими… Тим, біля якого ставала сталевішою і водночас ніжнішою. Значно міцнішою і мудрішою…
Про таких як Ти пам’ятають вічно, бо слово «вічність» з тобою набуває інших широт…з тобою і один день перетворювався в безкінечність….
Ти той, якому пробачала…чекала. В очікуванні вчилась тебе розуміти…з легень всю біль випускала з кожним подихом, коли тебе не було поруч. Приймала твою невагомість…робила перші самотні кроки. А ти дивився вслід, і ніколи не вірив, що я зможу літати без твоїх рук….а я взлетіла! Пробач
……………………………………………………………………………………………………………………..
Бувають такі почуття, яким вдалось тільки на відстані набирати свою вагу.
Бувають такі люди до яких розуміння приходить в зовсім чужих декораціях.
Існують ті, які клеймом на завжди на стінках душі…чомусь, саме таким ніколи разом не судилося…
Він про неї…Вона про нього….а між ними слова вдячності за вміння вчасно пробачати, щоб не залишитись один одному черговою життєвою трагедією, з вагомим тягарем взаємних образ!
Щирим прощанням...спільним мовчанням лікуються навіть душі»