Коли тобі вже за...

«…Ти знаєш, як бояться КОХАТИ ті, в яких кістки поламані колишніми іменами?
Коли за плечима декілька років за 25, в кожній твоїй клітині сліди залишили померлі почуття. В тобі, раптом, досвід ставить кордони перед порогом наступних людей! І ти вже давно не віриш у стандартні статуси «Хто не ризикує, той не п’є…»….в пріоритеті - не померти від болю!

Дивно! З віком, чи з даними мені в житті людьми, я розумію, що нам притаманно забувати найсолодше. Звичним навичкам «цілувати когось за вухо» доводиться вчитись знову і знову. Кохання – це тобі не велосипед…і з кожним наступним падінням, все важче стає сідати за кермо, як би сильно ти не шаленів від швидкості і вітру….

Навколо, чомусь, одні похорони! Хтось ховає свої почуття…хтось чужі. Байдуже! Як в математиці: «від перестановки додатків сума не міняється»….так і в житті! Болітиме відразу обом….от тільки одному від втрати…а іншому, від неочікуваної самотності власних днів….

Ти знаєш, як бояться КОХАТИ ті, які вже КОХАЛИ?

Коли обпалюєш пальці об сірники, кидаєш палити! І як би сильно не зводило б тіло судомами при сигаретному димі, в тобі житиме інстинкт «болітиме». ….

Якщо пильно вдивлятись в людей, що повз, мов зомбі, крокують ледве – ледве, ти побачиш сотні витягнутих рук….щоб наступного разу відштовхнути, а не підпустити…»