У всього є своє закінчення...

«…Від моєї прозорості до твоєї тілесності цілісні пори року мовчання….
Ми, з частотою прожитих марно днів, вечорами огортались у чужі пледи…звикали до нових запахів і смаків іншої їжі. Катували себе порожніми зізнаннями….саме так, нам здавалось, ми ставатимемо на декілька кроків дальше від рідних обійм, які до крові роздряпали душі в минулому.

Ми наше тремтіння охрестили «шкідливою звичкою». Та годі! Ми курити намагались кинути під кожен Новий Рік. Завжди бракувало терпіння…кудись дівалась сила волі….і першого січня, в спільній квартирі, випускаючи гіркий дим з продірявлених болем легень, обіцяли «- наступного року точно!»…Надто мало знаходимо причин зачинити за собою двері…але одна вагома «більше не можу» завжди виводила когось з нас за поріг, зводячи суглоби від «Не хочу!!!!»

У всього є своє закінчення! В нашому існуванні «безкінечність» надто коротке значення. Сьогодні поряд Ти…завтра вже не поруч Я.
Бувають люди, які на протязі всього життя переплітаються павутинням. Їм ніколи не судилося «разом»…вони завжди залишатимуться «з боку»….але й повернути в іншому напрямку надто дико! Рідні ж ніколи не кидають рідних людей? Для цього зовсім не обов»язково купувати спільне ліжко одне на двох…»