«…Скільки людей може вмістити одне серце?
Іноді здається, що воно безрозмірне, і туди ходять, як на дешеву вульгарну виставу всі, кому час від часу набридає монотонність їх звичних квартир….поруч зі мною ж завжди все, як під наркотиками – яскраво …
Скільки облич можуть пам’ятати одні простирадла?
Існують ті, яких нахабно вписуєш між рядків, для різноманітності. Так і в житті…чим більша масовка, тим об’ємніше п’єса, на яку збігаються ті, кому байдуже, чи ти називатимеш його по імені. У чотирьох стінах зовсім не обов’язково записувати на шпалерах всіх…іноді і один тягарем, через який варто розпочинати ремонт…
Скільки почуттів можна дарувати одній людині?
У всього існує свій життєвий ліміт. Не існує безрозмірних…не зустрічала і безкінечних. Або один одному назавжди…або мінімум, на одну ніч, яка і ранком ніколи не закінчиться.
Скільки часу у слові «вічність»?
Вічно навпроти обіцяєш, що це на завжди…до наступного епізоду…до чергового актору…до занудного сценарію, де ти шукатимеш випадкових……
У вічності є термін придатності: Доки ти відчуваєш…і доки б»єшся в конвульсіях від щастя навпроти, коли тобі щедро обіцяють до останнього подиху. …А потім знову крапка, і наступна «вічність»….
Скільки «вічностей» можливо пережити за життя?..»
Немає коментарів:
Дописати коментар