«…Я тобі оселилась тією, про яку тільки пошепки…і тільки тоді, коли нікого по праве плече. Інакше, весь всесвіт знатиме про твої слабкості!
Поруч тобі комфортніше, ніж під власною ковдрою…але я «заборона» для всіх твоїх шалених днів…ти писатимеш тільки тоді, коли 40 градусів ганятиме на випередки твою кров по венам…а мені звично ставати тією, яку «крайнощами» називатимуть при всіх.
Я не ховаю кайданів! В моєму всесвіті все прозоро…всі наступні з клеймом «випадкові»…бо «особливі» закінчились в минулому. В мені виросли твої крайнощі яскравіші за застарілі принципи….впринципі, кількість не має вже значення. Чомусь «розбещена» в наш час це вже не діагноз…а завчена манера проживання особистих вільних хвилин…»
Немає коментарів:
Дописати коментар