"....Просто, так буває.....
В якийсь момент ти відчуваєш, що твої легені наповненні! Дихаєш ритмічно...без лишніх зусиль....без жодного сумніву, що за наступним видохом буде наступний ковток свіжого повітря.....
Просто, так буває.....
Ти в середині вже не відчуваєш різкого болю. Кожен ранок стає сонячним на декілька позначок....менше людей в закладках, які щедро дарували смуток...більше посмішок! Ти ж і уявити собі не могла, що спроможна посміхатись без додаткових зусиль....просто тому, що тепло під курткою....
Просто, так буває.....
Ти раптом, зовсім неочіковано, почуваєш себе цілісною. Не розділяєш себе більше на не рівні половини, щоб тому хто поруч, було комфортніше....В тебе Вся ТИ...з тими ж похибками...з оберемком недоліків...але, така рідна, і цілеспрямована! Жодного лишнього поруч, хто б ставив тобі "під ножки"...
Просто так буває....
Когось залишаєш по заду...когось селиш на згадку в свої щоденники, які вже планами кишать.....Просто, рано чи пізно, осінь припиняється...заливає дощами образи...злість зливає в каналізації...Просто, порожньою іноді краще, ніж наповненою тими, хто зовсім не вартий твоїх ранків...."
Немає коментарів:
Дописати коментар