Перший виростив мої сталеві принципи! Взяв за руку зовсім сліпу, і крок за кроком вчив мене бути людиною. В нього очі – суцільне тепло…В нього слів завжди бракувало для спілкування… мабуть, саме тому і ніколи не брехав. В його стінах завжди був спокій і натхнення. Він був з тих, який ніколи не тримав мене силою поряд….з тих, біля якого я сумлінно хотіла триматись сама…Він був вчителем…зразковими манерами, які я жадібно ковтала, щоб набрати свою вагу…Поруч з ним, я завжди важила значно більше, а ніж з іншими!!! Жодних комплексів…в його руках завжди неземною була, навіть з просоння. Ми говорили однією мовою…почували шкірою спільних мурах… Він був з тих, кого все своє життя згадуєш перед тим, як зробити черговий вибір. Він був з тих, кому дякую за розуміння, що виросла і пішла….
Другий виковав собою мій характер. Він завжди був якоюсь примарою – то суцільно заповнював своїм ароматом кожен сантиметр моїх простирадл …то зникав у невідомих напрямках, завжди забираючи з собою вагому частину нас! Він був катом, при якому бажання було здатись в полон. Коли зупинявся поруч – кохав так, як ще ніхто не кохав... коли переступав спільний поріг – відразу забував. І кожного разу повертався знову і знов…з іншими звичками…з чужим присмаком на вустах... а я кожного разу все дужче і дужче чекала його зізнань. Саме він був з тих, який зрадами вчив вимовляти «пробач»….саме йому пробачала самотність кімнат… саме з нього починала свій шлях…саме з ним відчувала біль втрат…Саме від нього навчилась відпускати «своїх» і шукати зовсім чужих, оселяючи нових вже не так глибоко…
В телефоні безліч імен. Номера завчені десь в підсвідомості. В моєму житті було багато химер. Різноманітних персонажів зі своїми ролями! Хтось для радощів існував…хтось для досвіду відмітився. Когось в памяті бережу «майже тим»…когось силует лиш іноді згадується при перечитуванні пожовклих віршів! Комусь вдячна за волю…хтось мені мудрість, хтось злість. Зрештою, в моєму житті завжди було лише два чоловіка…інших в аркушах збережу, роздарюючи на згадку неодмінно щось хороше від себе…»
Немає коментарів:
Дописати коментар