Така жива! Така наповнена різноманітними почуттями…і всі про мене! Така ніжна, що тулилась до моєї спини навіть тоді, коли на дворі спекотне літо! Така проста, що в прозорості розчиняла наші будні….а мені ж ніколи не ставало прісно поряд її мрій! Така вірна, що і повідка не треба! Сама трималась поруч моїх рук, які рідними собі охрестила і берегла, як щось вкрай важливе! Та, що завжди піклувалась про мої сни і мій шлунок…та, якій вистарчало сил пробачати усе те, чим я звик її труїти….мабуть, не треба було!
Вона була саме та, якої більше ніколи і близько! Всі решта імена – дешеві копірки, якими я годував свої ранки коли зовсім порожньо ставало без її сміху…Господи, Вона була така моя!»
Колись, ти триматимеш в руках мою книгу! В середині щось нестримно тремтітиме. Саме так, внутрішніми метеоритами, болять справжні почуття….саме так я прощалась з тобою колишнім,вкладаючи всю вдячність в римовані слова.»
Немає коментарів:
Дописати коментар