Без десятків масок у кишенях, від яких током по пальцях б’ється….від яких сум по кожній клітині мурахами бігатиме….від яких я не я, поруч з тобою….
Я завжди буду трішки нахабнішою…час від часу, з матами в лексиконі…не навиджу фільтрувати те, що відчуваю, щоб комусь, раптом, не сподобатись…..я хочу подобатись собі!
Я залишу право на похибку, не бути ідеалом в чотирьох стінах! Зрештою, навколо безліч прикрашених ляльок, в яких на кожен твій «райдер» є заготовлені листи, з того, що саме ти полюбляєш в жінках….я ж не копія…я така, з якою завжди буде солодко пити пиво, і гірко розмовляти про мої думки….
Залиш мені мій комфорт, не відповідати жодному з пунктів твого бачення. І хотілось би мати значення, такою яка є, не шукаючи навмисно в собі, хоч щось, що тебе не штовхало б в іншу сторону…..АЛЕ…
Я залишу собі себе…без жодних поправок з мережева…солодких розповідів про те, як обожнюю підбори і манерне ставлення, аля «відчиняти двері»….я простіша за всі ці байки, якими вчать з дитинства, що жінка має бути хитріша….Я ж без хитрощів хочу тримати за руку, і шкірою відчувати, що прозорість понад усе…. ціниться в моїх 45 кілограм відвертості…»
Немає коментарів:
Дописати коментар