І в 28 могла б сміло ходити з табличкою “розумничка“, вміючи майстерно викреслювати все, що ледь тримається кольоровою уявою! Відпускати тих, кому в інший бік...на іншу вулицю..! Тримати рівно хребет, без жодного вигину, маскуючи уміло свої тріщини....Могла би з гордістю написати поему на тему “як почати з початку“...і кричати з кожного балкону “ось дивіться! Я ж змогла! І, значить, люди міняються....лікуються...забуваються...“... могла б....якби не писала правдою про інше....
Всі кажуть “з досвідом“... рахують людей “граблями“...а в мені надто багато Віри у кожного на моїх перехрестях! І, іноді, таке враження, що я зі сталі! Бо тілесною давно б розчинилась...читала б Стендаля, і рахувала б кожного, як пройдений етап....
Чекаю....в очікуванні, коли ж закінчиться усе хороше, яке без жодної жадібності дарую у кишені тим, кого пускаю в своє життя??? Можливо, якщо буду з каліграфічною чіткістю відповідати усім чуткам про моє я, і мені буде легше....наприклад, виклеслювати тих, кого раптом для себе “рідними“ охристила....мабуть так легше жити...можливо саме так, люди стають ціліснішими...не роздираючи себе по шматкам в інші душі....“
Немає коментарів:
Дописати коментар